Нормативно-правова база

Досвід

 вчителя - логопеда

 Щельської Любов Іванівни 

«Сходинки до мовної вправності» (Використання нетрадиційних методів корекції розвиваючого навчання (елементів ейдетики)

Автор      Щельська Любов Іванівна, посада – вчитель-логопед Комунальної установи Дошкільний навчальний заклад №1 «Ромашка»  Дунаєвецької міської ради, освіта - вища, освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст вищої категорії,  педагогічний стаж -  37 років

Тема досвіду   «Сходинки до мовної вправності» ( Використання нетрадиційних методів корекції розвиваючого навчання (елементів ейдетики) для підвищення мовленнєвої активності дошкільників)

Адреса досвіду   Комунальна установа Дошкільний навчальний заклад №1 «Ромашка» Дунаєвецької міської ради, електронна адреса luba62dnz@gmail.com

Анотація досвіду    У  роботі «Сходинки до мовної вправності» (Використання нетрадиційних методів корекції розвиваючого навчання (елементів ейдетики) для підвищення мовленнєвої активності дошкільників) розкрито проблему мовленнєвої активності дітей, вказано на шляхи розв’язання цієї проблеми. Робота спрямована на  розкриття застосування методів і прийомів ейдетики, що  сприяє розвитку мислення, творчої уяви, пам’яті, креативності, збагаченню словника, чуттєвого досвіду, образності мовлення. Показана можливість, доцільність і ефективність застосування прийомів ейдетики. Теоретичний зміст методичного посібника логічно поєднаний із практичними розробками з досвіду роботи. Систематизовано методичні рекомендації та дидактичні зразки практичної реалізації з теми. Розроблено модель реалізації проекту, орієнтовне планування, конспекти занять, світлини. Робота має практичне значення і може використовуватися вчителями – логопедами, вихователями дошкільних навчальних закладів, методистами, батьками. 

ХАРАКТЕРИСТИКАдіяльності
вчителя-логопеда КУ ДНЗ №1 «Ромашка» ДМР Щельської Любові Іванівни 

в 

міжатестаційний період

        Щельська Любов Іванівна 03.04.1961 р. н. Освіта: повна вища, Рівенський педагогічний інститут . В КУ ДНЗ № 1 працює з 2013 року. Нагороджена нагрудним знаком «Софії Русової». Підвищила свою кваліфікацію в 06.04.2012 р., працювала над темою «Дидактичні ігри як засіб оптимізації роботи з розвитку лексико-граматичної сфери  мовлення дітей».

         У період, що минув після останньої атестації велася робота за такими напрямами:

·        підвищення якості освіти випускників дошкільних груп в частині подолання недоліків мовного розвитку);

·        оптимізація інтегративної взаємодії фахівців навчального закладу з корекції мовних порушень у дітей на основі активного спілкування, взаємодоповнення, співробітництва і співтворчості.

·        розширення ділових і творчих контактів з колегами, узагальнення та поширення результатів роботи виступи, публікації та інші форми діяльності.

         В міжатестаційний період працювала над проблемою « Використання нетрадиційних методів корекції розвиваючого навчання (елементів ейдетики) для підвищення мовленнєвої активності дошкільників».   В розробленій роботі «Сходинки до мовної правності» розкрито досвід роботи за темою «Використання нетрадиційних методів корекції розвиваючого навчання (елементів ейдетики) для підвищення мовленнєвої активності дошкільників». Зібраний матеріал спрямований на  розкриття застосування методів і прийомів ейдетики, що  сприяє розвитку мислення, творчої уяви, пам’яті, креативності, збагаченню словника, чуттєвого досвіду, образності мовлення. Показана можливість, доцільність і ефективність застосування прийомів ейдетики. Теоретичний зміст методичного посібника логічно поєднаний із практичними розробками з досвіду роботи.

      Впродовж року педагог проводила індивідуальні та групові заняття з уточнення правильної артикуляції звуків, з розвитку фонематичних  процесів, з підготовки дітей до аналізу та синтезу звукового складу слова, з розвитку лексико – граматичної та синтаксичної сторони мовлення.  Заняття мали чітку комунікативну направленість. Елементи мовної системи, які засвоювали діти, включалися безпосередньо в спілкування.

                  Для закріплення знань та навичок, отриманих на логопедичних заняттях, важливу роль відіграє тісний зв'язок і взаєморозуміння між логопедом та вихователями груп. З цією метою велися зошити взаємозв'язку між логопедом та вихователями, в якому записувалися завдання для закріплення вивченого матеріалу.

      На кожну дитину було заведено зошит для домашніх завдань, в якому записувалися вправи та завдання.  Це  дало змогу співпрацювати з батьками дітей-логопатів та здійснювати контроль за виконанням домашнього завдання.

    Щельська Л.І. працює в тісній взаємодіє із сім‘єю.    Протягом року проводилися зустрічі з батьками, індивідуальне консультування,  надавалися рекомендації  та  поради. Вчитель-логопед проводили загальні консультації на батьківських зборах, підгрупові та індивідуальні за запитом батьків.

      Постійно ведеться просвітницька робота серед вихователів ДНЗ. Підготовлені та проведені  консультації для вихователів: «Чому важливо розвивати психічні процеси», «Фонематичний слух – основа правильного мовлення», «Про порядок написання педагогічної характеристики на дітей, які мають пройти психолого-педагогічне вивчення фахівцями Дунаєвецькою міською медико-психолого-педагогічної  консультації», «Основні напрямки корекційно – розвиваючої роботи з дітьми із діагнозом ЗНМ, ІІІ рівень».    

Щельська Л.І. завжди серйозно і відповідально ставиться до покладених до неї обов’язків та доручень, є активним учасником районного семінару- практикуму вчителів – логопедів, та керівником семінару - практикуму педагогів КУ ДНЗ №1 «Ромашка». Так  22.10.2014 року  Щельська Л.І. провела відкрите заняття для слухачів семінару  на тему «Фантазії осіннього лісу » (заняття з елементами розвиваючого навчання та інноваційних технологій із використанням ІКТ), та постійно ділиться своїм досвідом з колегами на колективних переглядах .

Прийняла участь у районній та обласній виставці педагогічних ідей «Хмельниччина на шляху реформування» у 2013 , 2015 р., та отримала Диплом ІІ ступеня у 2013 р., Диплом ІІ ступеня у 2015

Доробки  Любов Іванівна надруковано у  фаховому видані: «Логопед» (№9 2015).  В складі творчої групи прийняла участь у всеукраїнському конкурсі «Музейна педагогіка у дошкільному закладі», робота відзначена дипломом.    У   2016 робота «Сходинки до мовної вправності» було відмічено сертифікатом лауреата  VIII Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій.  У 2017 р. було подано фото матеріали на участь у конкурсі   Інтернет - порталу рейтингу освітніх закладів України «Кращий логопедичний кабінет - 2017», на якому зайнято  ІІ місце.

Вчитель-логопед користується заслуженою повагою серед колег та батьківської громадськості. Відзначається загальною культурою, моральними якостями.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Н А К А ЗN 135 від 13.05.93 р.

м.Київ        Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

 31 травня 1993 р. за N 59

Про затвердження Положення

про логопедичні пункти системи освіти

З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" та розширення мережі логопедичних пунктів і посилення їх ролі у наданні спеціалізованої допомоги школам, дошкільним закладам наказую:

1. Затвердити схвалене колегією Міністерства освіти України (протокол N 8/6 від 17.02.93 р.) Положення про логопедичні пункти системи освіти (додається).

2. Управлінням освіти Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити введення в дію цього Положення.

3. Даний наказ та Положення опублікувати в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти України".

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра О.Г.Мороза.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

України

13.05.93 N 135

Погоджено з МОЗ

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

31 травня 1993 р. за N 59

ПОЛОЖЕННЯ

про логопедичні пункти системи освіти

I. Загальні положення

1.1. Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовуються для надання допомоги дітям з вадами мови.

Основним завданням логопедичних пунктів є усунення різних порушень усної і писемної мови, запобігання різним відхиленням мовного розвитку учнів, пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків.

1.2. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети.

1.3. Орган державного управління освітою за кожним логопедичним пунктом закріплює дошкільні заклади і школи, загальна кількість підготовчих груп і початкових класів у яких має бути не менш як 20, у сільській місцевості - не менш як 4 школи і дошкільні заклади незалежно від кількості дітей.

Тривалість робочого тижня логопеда - 20 годин. Підготовка до занять, робота з документами проводяться у неробочий час.

II. Організація логопедичної роботи

2.1. На логопедичні пункти зараховують учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців підготовчих груп дитячих садків, що мають різні відхилення мовного розвитку, виявлені учителем-логопедом або лікарем районної поліклініки.

На логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовні вади яких перешкоджають успішному навчанню. Мова навчання на логопедичному пункті визначається відповідно до Закону України про мови.

Прийом учнів з вадами мови на логопедичні пункти проводиться протягом усього навчального року в міру звільнення місць.

2.2. Обстеження учнів для зарахування їх на логопедичний пункт проводиться з 1 по 30 вересня і з 1 по 30 травня.

Логопед веде список дітей з вадами мови (додаток N 1).

Відомості про них подаються в орган державного управління освітою, у віданні якого перебуває логопедичний пункт.

Логопеди обстежують направлених до логопедичного пункту дітей, які зараховуються у перші класи шкіл, а також дітей підготовчих груп дошкільних закладів даного району. З дітьми, що мають мовні порушення, логопеди проводять корекційні заняття.

Відомості про дітей, зарахованих на логопедичний пункт, логопед занотовує у мовній картці (додаток N 2).

2.3. Початок і закінчення навчального року встановлюються відповідно до Положення про середній навчально-виховний заклад України.

2.4. На логопедичному пункті одночасно працює 25-30 дітей. Заняття з ними, як правило, проводять у години, вільні від уроків.

Основна форма організації навчально-корекційної роботи - групові заняття. Наповнюваність груп - 4-5 чоловік.

2.5. На логопедичному пункті комплектують такі групи дітей: з вадами читання і письма, зумовленими порушеннями мовного розвитку, з відхиленнями фонетичного і лексикограматичного розвитку (нерізко виражений загальний недорозвиток мови), із заїкуватістю, з вадами вимови окремих фонем, з дизартрією, алалією, ринолалією.

По можливості до груп добирають дітей з однорідними порушеннями мови й однакового віку. Допускається комплектування груп учнів з різних класів.

2.6. Заняття з кожною групою дітей на логопедичному пункті проводять 3 рази на тиждень (через день) і відмічають у журналі обліку відвідування (додаток N 3).

Тривалість логопедичних занять для кожної групи - одна академічна година (45 хвилин).

З учнями, у яких наявні дизартрія, ринолалія або інші мовні дефекти, спричинені порушенням будови артикуляційного апарата, проводять індивідуальні заняття 2-3 рази на тиждень по 15-20 хвилин з кожною дитиною.

2.7. Навчальний матеріал (слова, тексти, малюнки тощо), що використовується для виправлення мови, має відповідати навчально-корекційним завданням, вікові й рівню загальноосвітньої підготовки дітей.

2.8. Результати логопедичних занять відмічають у мовній картці дитини і доводять до відома класного керівника, вихователя, адміністрації школи чи дошкільного закладу та батьків.

2.9. У разі потреби дітей з вадами мови логопед направляє до районної поліклініки для обстеження лікарями-спеціалістами (невропатологом, психоневрологом, отоларингологом та ін.). Висновки лікарів-спеціалістів зберігаються на логопедичному пункті.

2.10. Відповідальність за обов'язкове відвідування учнями логопедичних занять, а також за додержання розкладу занять покладається на вчителя-логопеда, класного керівника та адміністрацію школи, де навчаються ці учні.

2.11. Випуск дітей із логопедичного пункту проводиться протягом усього навчального року після усунення в них дефектів мови.

III. Учитель-логопед

3.1. Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.

3.2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються у порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.

3.3. Учитель-логопед відповідає за організацію і проведення роботи на логопедичному пункті перед районним (міським) органом державного управління освітою.

3.4. Праця вчителів-логопедів, які працюють на логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.

3.5. Учитель-логопед веде заняття з дітьми по виправленню дефектів усної і писемної мови, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови; здійснює систематичний зв'язок із заступниками директорів шкіл з навчальної роботи і класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт, відвідує уроки у прикріплених школах, щоб виробити єдину спрямованість у роботі з учнями, які мають вади мови; складає щорічний звіт про роботу і подає його у районний (міський) орган державного управління освітою; бере участь у засіданнях методичних об'єднань учителів-логопедів; інформує педагогічні ради прикріплених шкіл про завдання, зміст, наслідки роботи логопедичного пункту; здійснює зв'язок з дошкільними закладами, школами для дітей з важкими порушеннями мови, логопедами та лікарями-спеціалістами дитячих поліклінік; веде пропаганду логопедичних знань серед батьків; періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищення успішності учнів; надає батькам консультації, які занотовуються у журналі обліку консультацій (додаток N 4).

Учитель-логопед зобов'язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.

3.6. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

IV. Керівництво і контроль за логопедичною роботою

4.1. Безпосереднє керівництво і контроль за логопедичною роботою учителів-логопедів здійснюють органи державного управління освітою, у віданні яких перебувають логопедичні пункти.

4.2. У разі наявності в районі, місті, області кількох логопедичних пунктів при дитячих садках, загальноосвітніх школах, інших закладах для дітей з вадами мови створюються методичні об'єднання учителів-логопедів.

Керівництво методичним об'єднанням учителів-логопедів покладається на одного з найдосвідченіших учителів-логопедів або методистів інституту удосконалення вчителів, яких призначає орган державного управління освітою.

V. Приміщення, обладнання і фінансування логопедичного пункту

5.1. Логопедичний пункт може розміщуватися у приміщенні дитячого садка, однієї із загальноосвітніх шкіл або у приміщенні методичного кабінету районного (міського) органу державного управління освітою.

5.2. Логопедичний пункт, розміщений у школі, вважається класом-комплектом при встановленні штатів школи тільки стосовно кількості ставок робітничого і обслуговуючого персоналу.

5.3. Для логопедичного пункту виділяється кабінет площею не менше 20 кв.м, який відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Логопедичний пункт забезпечується спеціальним обладнанням (перелік обладнання логопедичного пункту визначений у додатку N 5).

На районні (міські) органи державного управління освітою покладається відповідальність за обладнання логопедичного пункту, санітарне утримання і ремонт приміщення. Логопедичний пункт фінансується відділом освіти, у віданні якого він перебуває.

З прийняттям цього Положення вважати таким, що не застосовується, "Положення про логопедичні пункти при загальноосвітніх школах", затверджене Міністерством освіти СРСР 09.04.1976 року.

Додаток N 1

до Положення про логопедичні

пункти системи освіти

СПИСОК ДІТЕЙ З ВАДАМИ МОВИ

(заповнюється логопедом при обстеженні дітей прикріплених шкіл, дитячих садків)

1. Прізвище, ім'я.

2. Школа, дитячий садок.

3. Клас, група.

4. Домашня адреса.

5. Дата обстеження.

6. Успішність з рідної мови (на момент обстеження).

7. Вади мови дитини і рекомендації логопеда (зарахування на логопедичний пункт або консультація вчителеві, вихователю, батькам та ін.).

Додаток N 2

до Положення про логопедичні

пункти системи освіти

МОВНА КАРТКА

(заповнюється на кожного учня під час прийому на логопедичний пункт)

1. Прізвище, ім'я, вік.

2. Школа - клас, дитячий садок - група.

3. Домашня адреса.

4. Дата зарахування на логопедичний пункт.

5. Успішність з рідної мови (на момент обстеження).

6. Скарги вчителів чи батьків.

7. Висновок психоневролога.

8. Дані про хід розвитку мови.

9. Стан слуху.

10. Стан артикуляційного апарата (будова, рухливість).

Організаційно — методичні вказівки щодо організації роботи вчителів-логопедів дошкільних навчальних закладів

Загальні положення
Логопедія, поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою, сурдопедагогікою, є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології), яка вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої діяльності, систему корекційного впливу. Логопедія розглядає порушення мовлення з точки зору попередження та подолання мовленнєвих вад засобами спеціально організованого навчання і виховання. Вчителі-логопеди відносяться до категорії педагогічних працівників, які займаються усуненням вад мовлення дітей і дорослих.

Логопеди працюють у закладах системи освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, на логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах, у спеціальних школах-інтернатах для дітей з важкими вадами мовлення, у спеціальних дошкільних навчальних закладах для дітей з вадами мовлення та спеціальних групах для дітей з порушеннями мовлення, у логопедичних кабінетах при поліклініках, психоневрологічних диспансерах та інших закладах.

Учитель-логопед керується у своїй діяльності нормативно-правовими документами: Конвенцією «Про права дитини», Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту», Законом України «Про охорону дитинства», наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.1993 №135 «Положення про логопедичні пункти системи освіти», наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2006 №240/165 «Про затвердження порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу», наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 №128 «Про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу», наказом Міністерства освіти і науки України від 04.11.10. № 1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів», наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2006 № 240/165 «Про порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу», наказом Міністерства освіти і науки України від 27.11.2007 № 1041 «Про забезпечення прав дітей-інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.07.2011 № 1/9-552 «Щодо терміну перебування дітей, які досягли шестирічного віку у дошкільних навчальних закладах».

Вчитель-логопед відноситься до категорії вчителів-дефектологів, рівень професіоналізму яких, повинен відповідати кваліфікаційним вимогам даної категорії педагогічних працівників (Типове положення про атестацію педагогічних працівників зі змінами і доповненнями відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.12.11 №1473 «Про затвердження змін до «Типового положення про атестацію педагогічних працівників»).

Вчитель-дефектолог вищої категорії має вищу освіту зі спеціальності «Дефектологія (логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка)», виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами організації навчально-виховного, корекційно-реабілітаційного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи з дітьми, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку – не менше 8 років.

Вчитель-дефектолог І категорії має вищу освіту зі спеціальності «Дефектологія (логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка)», виявляє ґрунтовну професійну компетентність, добре володіє ефективними формами, методами організації навчально-виховного, корекційно-реабілітаційного процесу, досяг значних результатів у розв’язанні педагогічних завдань, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи з дітьми, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку – не менше 5 років.
Вчитель-дефектолог ІІ категорії має вищу педагогічну освіту, як правило, зі спеціальності «Дефектологія (логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка)» виявляє достатній професіоналізм, використовує сучасні форми, методи навчання та виховання, корекційно-реабілітаційної роботи, досяг вагомих результатів у педагогічній діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи з дітьми, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку – не менше 3 років.

Кваліфікаційна категорія «спеціаліст» присвоюється педагогічним працівникам з повною вищою освітою, діяльність яких характеризується: здатністю забезпечувати засвоєння учнями навчальних програм; знанням основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології; знанням теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають; використанням інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі; вмінням вирішувати педагогічні проблеми; вмінням установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі; додержанням педагогічної етики, моралі.

Вчитель-логопед, працюючи у дошкільному навчальному закладі, керується положенням про логопедичні пункти системи освіти, користується загальними положеннями про кваліфікаційні категорії та посадові обов’язки вчителів-дефектологів.

Посадові обов’язки вчителя-логопеда («Інформаційний збірник Міністерства освіти України» № 5-6, 1994 р., К.: Освіта, 94 р.)

1. Учителем-логопедом призначається особа, яка має вищу дефектологічну освіту, виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами навчально-корекційного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями.

2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються в порядку, встановленому для педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Праця вчителів-логопедів, які працюють у логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.

4. Учитель-логопед:
— веде заняття з дітьми щодо виправлення дефектів усного і писемного мовлення;
— сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови;
— здійснює систематичний зв’язок із керівництвом закладів, педагогічними працівниками які співпрацюють з логопедами;
— відвідує заняття у роботі з учнями, які мають вади мовлення;
— складає щорічний звіт про роботу і подає його у районний (міський) орган державного управління освітою;
— бере участь у засіданнях методичних об’єднань учителів-логопедів — інформує педагогічні ради прикріплених шкіл про завдання, зміст, наслідки роботи логопедичного пункту;
— здійснює зв’язок з дошкільними закладами, школами для дітей з важкими порушеннями мовлення, логопедами та лікарями-спеціалістами дитячих поліклінік;
— веде пропаганду логопедичних знань серед батьків;
— періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищення успішності учнів;
— надає батькам консультації, які занотовуються у журналі обліку консультацій.

5. Учитель-логопед зобов’язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. Логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.

6. Для учителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для учителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Вчитель-логопед повинен уміти:
— розробляти оптимальну педагогічну стратегію, проектувати шляхи навчання та виховання кожної дитини з мовленнєвими вадами;
— діагностувати та фіксувати стан мовленнєвого розвитку дітей і відповідну динаміку;
— проводити навчально-виховну, корекційну роботу з дітьми, що мають мовленнєві вади, ефективно застосовувати професійні знання в практичній діяльності;
— забезпечувати сприятливі умови для продуктивного засвоєння дітьми відповідних спеціальних програм з урахуванням виду мовленнєвого порушення, вікових, індивідуальних психофізичних особливостей дітей;
— вести відповідну психолого-педагогічну та статистичну документацію;
— використовувати принципи педагогічної етики, поважати дитячу гідність, захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
— постійно підтримувати зв’язки з батьками, надавати їм консультативну допомогу з питань освіти та психофізичного розвитку дітей;
— систематично підвищувати фаховий рівень і педагогічну майстерність;
— володіти культурою спілкування, відповідними способами та формами.
Вчитель-логопед повинен знати:
— основи чинного законодавства України стосовно психолого-педагогічної організації та надання допомоги дітям із порушеннями психофізичного розвитку, державну мову;
— загальні та спеціальні науково-теоретичні відомості зі спеціальності «дефектологія, логопедія» в обсязі вищої педагогічної освіти;
— цілі, принципи, методику і змістове наповнення навчання та виховання дітей із мовленнєвими порушеннями;
— нормативно-правову базу роботи вчителя-логопеда.

ПРИНЦИПИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ПО ВИХОВАННЮ ЗВУКОВОЇ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОЇ ГРУПИ З ЗНМ

З досвіду роботи логопеда вищої категорії Виховання звукової культури мовлення посідає одне з провідних місць в системі корекційної роботи у дітей молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення. Нажаль в сучасній методичній літературі питання виховання звукової культури мовлення у дітей четвертого року життя висвітлені недостатньо. Одним з психологічних принципів, що лежить в основі оволодіння дітьми мовленням, є принцип розвитку, згідно з яким всі психічні процеси, включаючи і мовлення, мають певні якісні стадії в своєму розвитку. Розвиток психічних процесів протікає в тісній взаємодії один з одним. В психічному розвитку існують сензитивні періоди, коли дитина особливо чутлива до певних впливів навколишнього середовища. Для розвитку мовлення сензитивним періодом є вік від 1,5 до 3,5 років, коли дитина найбільш чутлива до мовлення. Відомий психолог Л. С. Виготський відмічав, що пізній початок корекційного навчання не має такого значення в розвитку, яке воно відіграє тоді, коли відбувається в оптимальні строки. В цей найбільш сприятливий для розвитку мовлення період дитина оволодіває основними засобами мови.  Відомо, що молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для формування та розвитку правильної вимови. В цьому віці дитина здатна засвоювати більшість звуків та закріплювати їх у власній вимові, вчиться користуватися своїм голосовим апаратом. Саме тому виховання звукової культури мовлення у дітей даного віку спрямоване на розвиток слухового сприймання, на засвоєння та закріплення правильної вимови звуків, які формуються в процесі загального та мовленнєвого розвитку дитини.  На сьогоднішній день логопеди та вихователі, що працюють в молодших групах для дітей з загальним недорозвитком мовлення не мають спеціальної програми, а керуються “Програмою виховання дітей дошкільного віку” та незалежно від рівня мовленнєвого розвитку і загального розвитку дитини вихователь намагається виконати цю програму. Але цілком зрозуміло, що дитячий садок для дітей з порушенням мовлення повинен мати свої власні прийоми та методи корекційного навчання, необхідність яких зумовлена особливостями мовлення дітей та своєрідністю пов’язаних з ним пізнавальних процесів. В іншому випадку ефективність педагогічної діяльності буде значно знижена. Для виховання звукової культури мовлення у дітей молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення необхідно враховувати такі напрямки. По-перше, це виховання слухового сприймання. Щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки, чітко вимовляти слова та вмінню користуватися голосовим апаратом, насамперед, необхідно навчити їх слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання є важливим компонентом для формування звукової сторони мовлення. Внаслідок добре розвиненого слухового сприймання дитина оволодіває вмінням чути та диференціювати різні звуки, розрізняти гучність та темп їх вимови. Розвиваючи слухове сприймання, слід звертати увагу дітей на те, що одні й ті самі звуки, звукосполучення та фрази можна вимовляти голосно та тихо, швидко та повільно. По-друге, це формування звуковимови. Більшість завдань по вихованню звукової культури мовлення присвячена уточненню та закріпленню правильної вимови звуків. Ознайомлення зі звуками української мови проходить в певній послідовності, враховуючі артикуляційні труднощі їх вимови та індивідуальні можливості дітей. Корекційна робота по уточненню та закріпленню правильної звуковимови починається з голосних звуків (а, у, о, і ) та простих за артикуляцією приголосних, не зважаючи на те, що більшість малюків цього віку можуть їх правильно вимовляти. Це необхідно для уточнення правильної звуковимови даних звуків та для підготовки артикуляційного апарату дитини до засвоєння та вимови більш складних звуків. По-третє, корекційна робота направлена на розвиток голосового апарату. У дитини молодшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення голосовий апарат, як правило, не достатньо розвинутий. Діти не вміють говорити пошепки, часто розмовляють дуже тихо. Як підготовчі вправи для розвитку голосового апарату дітям пропонуються завдання, в яких однакові звуки або звукосполучення потрібно вимовляти з різною силою голосу. Такі завдання підготують дітей до подальшого правильного використання інтонаційних засобів виразності (переміна сили голосу в залежності від змісту висловлювання). По-четверте, це розвиток темпу мовлення. Починаючи з молодшого віку необхідно вчити дітей користуватися помірним темпом мовлення. Це, перш за все, досягається шляхом особистого прикладу логопеда та вихователів. Але різний темп є невід’ємною частиною інтонаційної виразності мовлення. Вже у молодшій групі слід вчити дітей говорити і швидко і повільно. З цією метою логопед вимовляє звукосполучення або слова з різною швидкістю, а потім пропонує дітям відтворити їх у такому ж темпі. Шляхом таких вправ малюки привчаються не тільки на слух диференціювати швидкість вимовляння слів, але і говорити в різному темпі. Виховуючи у дітей вміння змінювати гучність голосу, темпу мовлення, логопед тим самим готує їх до подальшого правильного використання інтонаційних засобів виразності мовлення та розвиває мовних слух. По-п’яте, це робота спрямована на розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання. Добре поставлене мовленнєве дихання забезпечує правильну вимову звуків, плавне промовляння слів та фраз. Адже для вимови ряду звуків, потрібний сильний подовжений видих, що досягається завдяки спеціальним вправам на розвиток дихання. Формування правильних фонематичних уявлень у дітей спирається, як на чітку правильну артикуляцію, так і на добре розвинене слухове сприймання звуків мови. Ось чому одне з провідних місць у загальній системі навчально - корекційної роботи з дітьми молодшого віку займає розділ звукової культури мовлення. Система корекційної роботи по вихованню звукової культури мовлення проводиться на протязі всього навчального року.  В першому періоді навчання основна робота спрямована на розвиток слухового сприймання. На початку року малюки повинні навчитися слухати та сприймати мовлення оточуючих. З цією метою проводяться дидактичні ігри на розвиток стійкості слухової уваги. Діти вчаться зосереджувати та переключати слухову увагу. На таких заняттях необхідно використовувати різноманітні музичні інструменти, озвучені іграшки, ігри на звуконаслідування. На розвиток слухового сприймання я використовувала такі дидактичні ігри: “Сонце чи дощик ?”, “Відгадай, що звучить?”, “Хто як голос подає?”, “Відгадай, хто позвав?”, “Не помились!” та інші. Поряд з розвитком слухового сприймання в першому періоді навчання необхідно проводити роботу над розвитком фізіологічного та мовленнєвого дихання. Адже добре поставлене дихання однією з передумов правильної звуковимови. Саме тому, що робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови звуків проводиться у двох наступних періодах, на першому етапі потрібно сформувати плавний, подовжений видих та правильний вдих. Для відпрацювання у дітей правильного дихання пропонуються такі ігри: “Гарячий чай”, “Відкрий віконце”, “Зажени м’яч у ворота”, “Чий літак полетить далі?”, ”Осінні листочки”, “Сніжинки”( на розвиток подовженого видиху), “Впізнай фрукт”, “Понюхай квітку”, “Що приготував кухар?”(на розвиток вдиху), “Поїзд”, “Лялька спить”, “Заблукали”, “Смачний запах”, “Пускання корабликів” (на розвиток мовленнєвого дихання). Також у першому періоді необхідно працювати над розвитком сили голосу. Діти вчаться говорити тихо, голосно, пошепки, а також змінювати силу голосу в залежності від ситуації. На цьому етапі роботи я використовувала такі дидактичні ігри: “Голосно-тихо”, “Не розбуди ляльку”, “Поклич друга”, “Заблукали”, “Три ведмеді”, “Звірі співають”. В другому періоді корекційного навчання проводиться робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови голосних звуків [ а ], [ о ], [ у ], [ і ] в звуконаслідуваннях, словах та фразах, в залежності від індивідуальних можливостей кожної дитини. Кожний звук необхідно співвідносити з якимось реальним об’єктом ( наприклад: а-а-а – співає дівчинка Аня, у-у-у – гуде поїзд). Це значно полегшує роботу по звуковимові та дає змогу в емоційній формі пояснити дитині необхідність повторення звуку. Кожний звук логопед повинен чітко артикулювати з метою зосередження не тільки слухового, а й зорового сприймання дитини. Для ознайомлення дітей з голосними звуками пропоную такі дидактичні ігри та вправи: “Чистимо зуби”, “Поїзд”, “Пісенька Ані”, “У лікаря”, “Жабки посміхаються”, “Чарівні кубики”, “У лісі”, “Концерт”, “Впізнай пісеньку веселого язичка”. Також в цей період проводиться робота над розвитком фонематичного сприймання. Діти вчаться визначати звуки  [ а ], [ о ], [ у ],[ і ] серед інших та виділяти звук на початку слова. На цьому етапі я використовувала такі ігри: “Телевізор”, “Хто в якому будинку живе”, “Впізнай пісеньку веселого язичка”, “Ліхтарики”, “Допоможи лялькам”. Робота по уточненню артикуляції та закріпленню вимови голосних звуків, звичайно ж, супроводжується завданнями на розвиток мовленнєвого дихання, сили голосу, координації мовлення з рухами, темпу та ритму мовлення. В останньому третьому періоді корекційного навчання основна робота спрямована на уточнення артикуляції та закріплення звуковимови приголосних звуків. Звуки даються у визначеній послідовності, з врахуванням складності їх вимови. Дітей з ЗНМ молодшої групи я пропоную ознайомити з простими, в артикуляційному відношенні, приголосними звуками [ м ], [ н ], [ п ], [ б ],  [ в ], [ ф ]. Формування правильної вимови звуків на знайомому та простому для дітей молодшого віку матеріалі дає можливість акцентувати їх увагу на звуковій стороні мовлення. Уточнення та закріплення звуків здійснюється в декілька етапів. Спочатку відпрацьовується вимова ізольованого звуку та нескладних звукосполучень. При цьому, як мовний матеріал, потрібно використовувати звуконаслідування. Ознайомлюючи дитину зі звуком або звукосполученням , як і при вивченні голосних, необхідно пов’язувати їх з конкретним наочним образом. Наприклад: н-н-н – плаче дівчинка, в-в-в – дме вітер, му – корова, бам – барабан і т.п. Поряд з уточненням та закріпленням звуку необхідно звертати увагу на те, як діти вимовляють засвоєні раніше звуки.На наступному етапі вимова звуків закріплюється у словах. При цьому потрібно підбирати такі слова, які за складовою структурою не є складними для вимови: з відкритими складами ( вата, Ната ) або односкладні ( мак, кіт і т. д.) Подальше закріплення засвоєного здійснюється у фразовому мовленні ( в залежності від індивідуальних можливостей дитини ). Діти вимовляють короткі фрази, насичені даними звуками, повторюють за логопедом чистомовки. Поряд з основним напрямком цього періоду – формуванням звуковимови приголосних звуків, продовжується робота з розвитку слухового та фонематичного сприймання. Діти вчаться змінювати силу голосу та темп мовлення. Проводяться завдання на розвиток координації мовлення з рухами та робота над інтонаційною виразністю мовлення. В навчально-корекційній роботі з виховання звукової культури мовлення слід використовувати такі моменти: • Заняття проводяться один раз на тиждень по підгрупам та закріплюються на індивідуальних заняттях. • Тривалість заняття 15-20 хвилин. • Заняття мають бути насичені чистомовками, потішками, віршами на заданий звук. • Ознайомлення з кожним звуком подається у вигляді жестового та зорового символу. • На занятті широко використовується наочно-дидактичний матеріал. • Заняття проводиться емоційно, в ігровій формі